Хід уроку
Учитель: Любі мої першачки! Таке звернення до вас ви чуєте вперше. Так як саме з сьогоднішнього дня ви вступаєте в веселе, кипуче і, разом з тим, тернисте шкільне життя.
Сьогодні для вас продзвенів перший шкільний дзвінок, який покликав вас на перший у вашому житті шкільний урок. І він для вас буде особливим. Особливим тому, що він перший, а ще й тому, що сьогодні на уроці ми з вами вирушаємо у дуже довгу й цікаву подорож Країною Знань.
Подорожуючи, ми прочитаємо багато захоплюючих казок і оповідань, вивчимо безліч прекрасних віршів, розв’яжемо задачі і приклади, будемо спостерігати за явищами природи і життям людей, ознайомимося з легендарною історією нашого рідного українського народу.
В дорозі нас можуть підстерігати небезпеки, труднощі. Тому ми завжди повинні допомагати один одному. З сьогоднішнього дня ми станемо однією сім’єю – однокласниками.
А чи знаєте ви, хто такі однокласники?
Діти відповідають
Учитель: А раніше однокласників називали однокашниками. І ось чому. Колись діти вчилися у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили до неї з різних сіл. Тому обідали діти всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли з однієї миски. Так і називалися – однокашники.
Ви, діти, теж навчатиметеся разом, тому ми прийматимемо вас в однокашники.
Та для початку ви усі повинні довести, що гідні цього звання. Кожен із вас отримав своє перше домашнє завдання. Тож настав час перевірити, як ви з ним упоралися.
Діти виходять розповідати вірші
- Осінь ніжно розпустила
Фарби кольорові.
І до школи запросила
Нас, маленьких першачків.
- Перше вересня настало,
Як же довго я чекала!
Всіх ляльок в шухлядку склала,
В школу жодної не брала.
Відтепер я – учениця,
На «12» буду вчиться!
- Ох і довго я збирався
Перший раз у перший клас.
Разів десять одягався
І вмивався десять раз.
У новий портфель поклав я
Десять ручок, два пенали,
Сім машинок, пиріжок…
Нема місця для книжок.
- Ну а я всю ніч крутився,
Прокидався раз у раз.
Думав, що вже запізнився
Перший раз у перший клас.
- Ціле літо я чекала,
Їла кашу, підростала,
Щоб портфель не був великим,
Не спадали черевики.
- Як сьогодні не радіти?
Всі раділи, як могли,
Навіть ціни всі на квіти
Теж від радості зросли!
- Раді всі – старі і молодь,
Хтось не стримує сльози,
А мені директор школи
Посміхнулась три рази!
- Прийшов до школи вперше я,
Зі мною вся моя сім’я!
Ще й усміхатись казав тато,
Бо буде він мене знімати.
- Я весела, чепурна,
В мене форма є шкільна!
«Першокласниця гарненька!» —
Проказала тихо ненька...
З нею згодна вся сім'я....
Вже тепер доросла я!
- Через нас, панове й пані,
Ви зраділи недарма!
Що стосується навчання –
В цьому рівних нам нема!
- Я читатиму до літа,
Як дорослий вже школяр!
Добре, дуже добре, діти,
Що придумали «Буквар».
- Будемо всі вчитись в школі
Ми без лінощів, і мук.
Кожен стане з нас відомим
В світі доктором наук.
- Я сьогодні першокласник
І до школи ще не звик,
Та не помітите як буду
Називатись випускник.
- Треба, щоб нас школа знала,
Адже наші імена
Впише з класного журналу
До історії вона!
- Хай для нас лунає знову
Дзвоника закличний звук!
Побажайте нам «смачного» –
Всі: «Ми з’їмо граніт наук!»
- Гарні класи, коридори,
Школа світла і простора,
Вчитель добрий. Все гаразд!
Можна йти у перший клас!
- Тож радійте всі навколо,
Привітайте щиро нас.
Здрастуй, наша рідна школо,
Ми прийшли у перший клас!
Учитель: Ну, молодці! Я бачу, що налаштовані ви дуже серйозно. А тепер пропоную перевірити, чи умієте ви веселитися.
Давайте трішки відпочинемо і пограємо у смішну гру «Летять – не летять».
Покладіть руки на парти долонями донизу. Коли я буду називати того, хто літає, ви повинні швидко підняти руки вгору і крикнути: «Летять».
А якщо я назву того, хто не літає, руки піднімати не можна і потрібно мовчати. Зрозуміли?
Якщо зрозуміли, то розпочнемо гру.
— Гуси летять?
- Качки летять?
- Горобці летять?
- Лікарі летять?
- Щуки летять?
- Дуби летять?
- Орли летять?
- Жуки летять?
- Ворони летять?
- Корови летять?
- Лебеді летять?
- Ластівки летять?
- Синички летять?
- Журавлі летять?
- Діти летять?
Учитель: Чудово! І з цим завданням ви впоралися.
– А тепер подивіться, будь ласка, на дошку. Що ви бачите? (Сонечко)
– Воно вам подобається? А що лежить на ваших партах? (Білі пелюсточки)
– Зараз кожен з вас напише на пелюсточці своє ім’я і ми прикріпимо його до сонечка. (Діти пишуть імена на паперових листочках і мами допомагають прикріпити їх до сонечка)
– Що утворилося? (Ромашка)
– Скажу вам по секрету, що ця квітка незвичайна. Вона символізує наш клас, а кожен з вас – це маленька неповторна пелюсточка чарівної квітки.
Тепер ми одна родина, один колектив. Саме в цю хвилину народилася наша сім`я. А що обов’язково повинно бути на День народження? (Відповіді дітей).
– Внести святковий торт! Кажуть, коли народжується на світ дитина, Бог запалює на небі свічечку-зірочку. А чи звернули ви увагу, що одні зірочки яскраві, а інші ледь видно? Коли людина зла, скупа, її зірочка ледь сяє, а коли добра, щедра, любить усе живе, тоді і зірочка – ясна і видно її далеко.
Учитель запалює свічку на торті
– Дивіться, як гарно палає наша свічечка-зірочка. А щоб вона була яскравою протягом усього навчання, ми складемо "Правила життя в нашій родині"
- Щоб наша родина була доброю, потрібно – …
(не сваритися, не битися, чемно розмовляти).
- Щоб вона була веселою, потрібно – …
(посміхатися, радіти за всіх…).
- Щоб вона була розумною – …
(гарно вчитися, багато читати…).
(ділитися, допомагати один одному…).
– Отже, загадаємо жити в мирі й злагоді, більше посміхатися, ніж плакати, гарно вчитися. А щоб ці бажання здійснилися і ми ніколи не порушували правила нашого життя, треба свічечку задути. Та хто ж це зробить? У нашому класі є одна дівчинка… В якої сьогодні особливий день. І не лише тому, що її приймають в однокашники, а й тому, що вона також святкує День народження. Давайте привітаємо її та попросимо задути нашу чарівну свічечку.
Дівчинка задуває свічку
Учитель: Ну що ж, діти. Ви свої випробування пройшли. Та класна родина – це не лише учні, а й батьки. Так-так, шановні мами й тата, настав час перевірити, а чи готові ви стати однією дружною родиною на такі довгі, але такі швидкоплинні 11 років?
Запрошуються 10 батьків
Учитель: Потрібно з’єднати і прочитати початок і кінець фрази.
- Заходити до вчителя в школу…
- Не відкривати зошити і щоденник…
- Ніколи не робити за дітей…
- Сварити своїх дітей…
- Бути на батьківських зборах…
- …не менше двох разів в тиждень.
- …в поганому настрої.
- …домашнє завдання.
- …в крайньому випадку.
- …обов’язково.
Учитель: Це були не просто красиві фрази. Це ваша батьківська обіцянка. Давайте ще раз її повторимо.
Вчитель читає фрази, а батьки після кожної кажуть: «Обіцяємо!»)
Учитель: Випробовування пройшли. Тож приготуйтеся до урочистого моменту…
Мама першокласниці вносить горщик із кашею
Мати:
До схід сонця раненько вставала,
У трьох водах крупу вимивала,
На жаркому вогні нашу кашу варила,
Щоб була у наших дітей сила.
Щоб ви гарно навчались і добра набували.
Учитель:
Хто скільки з’їсть крупинок,
Той матиме стільки відмінних оцінок.
Ложки діставайте, з Богом, починайте
І кашу з’їдайте. Смачного!
Під кожною партою лежить у серветці ложка. Діти дістають ложки і пригощаються кашею
ПІДСУМОК УРОКУ
Учитель: У нашого українського народу є дуже гарна традиція. Перед початком будь-якої важливої справи просити Божого благословення. Давайте і ми з вами попросимо Бога допомагати у наших шкільних буднях.
Діти складають ручки у молитві
Благослови нас, добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати –
Хай ваша ласка нам поможе
Щасливо рік новий почати!
Учитель: Шановні батьки, любі діти та всі наші гості! Я щиро вітаю вас зі святом — Днем знань. Від усієї душі бажаю вам міцного здоров'я та здійснення всіх бажань. Наші діти стали першокласниками. Подивіться, шановні батьки, які в нас гарні діти: чепурні, веселі, жваві, непосидючі, розумні, кмітливі! А батьки? Я впевнена: кращих батьків просто не існує. Мені дуже приємно, що всі ми разом зібралися в одному класі. Сьогодні ми всі разом вирушимо у подорож до Країни знань, яка закінчиться через 11 років. Хай нам усім рушниками стелиться дорога!
| 
