Випускникам 9 класу (моїм першим випускникам)
Вже в
оченятах сльози забриніли, Бо настає прощання час… А пам’ятаєте, якими Ви всі прийшли до мене в клас? Яких маленьких, несміливих Покликав дзвоник перший раз? І як всі разом кашу їли? Як сонечко вітало вас? Боявся Женя йти до школи, А Валік на уроках засинав… Як плакав дуже часто Юра? Андрій по коридорах все ганяв? Як Пашка – «33 нещастя», Весь час в халепу потрапляв. Він завжди бігав так старанно… То лікті, то коліна розбивав! Як в Мельник Юлі у портфелі У першім класі оселився Джеррі! Як Саша Чужа написав Записку начебто від мами, І як Альошка дарував Мені шампанське з Дімою напару! Яким був Ваня скромним, несміливим? Вадим – мов справжній ураган! Віталік наш сором’язливий, Антон – гроза усіх дівчат! Альона ж мені так допомагала!.. З лінійкою виховувать всіх вас! Маринка повсякчас щось забувала, Мабуть, щоб повернутись у цей клас… Як Ангеліна на перервах працювала, Щоб завучу шкільному догодить. Так старанно усе розфарбувала, За зошит щоб п’ятірку заробить! Яка старанна і розважлива Оксанка, Діанка була ввічлива завжди – Вона та ще Маринка, Юля й Катя Щодня співали «До побачення!» мені. Від вас боліла часто голова, Та ви уміли й рятувати. Іринка якось усі гроші віддала, Щоб ліками могла я біль утамувати. Нагога Діма не любив Учити правила складнючі… Щоб не здавати їх мені, Пропонував він навіть гроші! Наташка – наш великий математик, Так не любила руку піднімать, Встигала викрикнути з місця Скоріш, ніж встигну я спитать! Данілов Сашка – Шерлок Холмс! Він помічав усе, що треба… На першій парті бачив, як Тарас За ручкою під задню парту лазив раз-у-раз… Ну а Тарас любив поїсти на уроках… І де він тільки їжу брав? Я відвернуся зовсім трохи – А він вже знову щось зжував! Катюша – ябіда маленька… Писклявим голоском жалілася мені. Та попри все вона – артистка, І дивувались усі гнучкості її! А наш Богдан – «рубаха-парень»! Кмітливий, сильний, справжній друг! Це він – душа усіх компаній Завжди і всюди, де б не був! Природжений актор – це Діма. Він працю й малювання не любив… Його покликання – то сцена! На ній він би й Безрукова зробив! Ось дев’ять років промайнуло… І як змінив вас невблаганний час… Та не забуть мені ніколи Мій перший, мій найперший клас…
| 
